Мою душу він розривав
по секундах наче,
плив дощем знов,
та не впадав у серце.
Любов'ю його не назвеш,
хоч іноді він як сонце,
що він був близько, не скажеш,
але шукала в ньому опори наче.
Ночами було сумно,
а в день похмурий
в гості почуття заходило,
і казало " ...пусти його..."