Осінній вечір тихий і сумний.
Без тебе кава стигне у горнятку,
А шоколад зі Львова запашний
Про тебе нагадає все спочатку.
Без тебе я в самотності своїй
Про тебе мрію і тебе жадаю.
Мій золотий, коханий, дорогий
На відстані тебе я відчуваю.
Твій легкий подих і скупі слова,
Твій погляд ніжний, мов казкове диво,
І посмішка ця згубна і жива,
Й душа твоя грайлива і вразлива.
Тебе, мій любий, в сон нестиме ніч,
З тобою спати я в думках лягаю
І залишаюся з тобою віч-на-віч,
Бо лиш тебе безтямно я кохаю.