У душі відібрали пісню,
Беззвучною стала душа.
Віршам моїм в серці стало тісно,
На волю рвуться слова.
Тихенько як вранішні роси,
Лягають рядки на папір…
Мелодії вірші просять,
Шукаю її досих пір.
Шукаю у гуркоті грому,
У буйних вітрах звідусіль,
Шукаю в дощі рясному.
Й тоді, як мете заметіль,
Вслухаюсь у шум водоспаду.
Вдивляюся в простір без меж,
Знаходжу у тому відводу.
Та пісні не чую усеж,
Верніть в мою думки звуки.
Мелодію світу, як є!
І стисне солодкая мука,
Нескорене серце моє.