Пропоную для порівняння україномовний варіант вірша.
Полустанок у лісі, коліс перебір,
Лука річки, неначе підкова.
Хата-зруб з п`яти стін, під березами двір
І хазяйка - Манєфа Грачова.
На притихлій ріці розлилась благодать,
Мірно парою дихають бані.
Самовари в світлицях про чай гомонять,
Мліють в розкоші білі герані.
На долівку упав промінець із вікна, -
Зачепився в різьбі-оторочці.
Гріє пічки-голландки гладка площина,
Грає бражка за пологом в бочці.
Нині в лісі набрали чимало брусниць,
Гарний був урожай на морошку.
Зачекався у слоїках джем з полуниць.
... Затіває хазяйка окрошку.
" - Жаль вас, Галю, - зізналась відверто мені -
Не прожити у вас без роботи.
Не бідує лиш той у морозяні дні,
Хто все літо працює в три поти.
А у нас - на лежанці боки відігрів,
Нагулявся по осені лісом,
Наносив у комору природних дарів, -
Та й живеш: хто із богом, хто з бісом..."
Щодо мене: тих роздумів - дивний розклад,
Не відомо ще, хто з нас в омані.
До душі мені й предків далеких уклад
І засмажений рижик в сметані.
А знедавна сподобались з дерева зруб
Та незвична покрівля із дранки.
Із дерев - симпатичні береза і дуб,
А до серця - мотиви тальянки.
На порозі зима, скоро випаде сніг,
Заспівають вітри полонези.
Будуть тихо робити морози набіг,
Одягаючи в іній берези.
Полюбився надовго цей край, а відтак -
Поїздів голосні скоромовки.
Та лякає нестриманий гавкіт собак
На розгнуздані витівки вовка.
Коли довгих ночей розмотається ком,
Посвітлішає вулиця наша,
Я весною розроджусь, напевно, синком, -
Буде - дівчинка, зватиму Саша.
Ну, а поки, накидавши з вереску лап,
Парю діжу, а доня край ліжка,
Доморощений мій весельчак-ескулап,
То лікує, то смикає кішку.
Заглядають з галявини в крайнє вікно
У широких спідницях ялини,
Кинув ясен на плечі багряне рядно,
Тішить посвист якоїсь пташини.
А берези навкруг прехороші ж які!
Буде щедрим життя на гостинці, -
Обійду я ще раз всі куточки глухі
В цій красивій північній глибинці.
Ви чудово володієте обома мовами! Та мені теж українською соковитіше-мальовничніше.
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пишу, взагалі, українською. А коли після Азербайджанського циклу вирішила про Російську північ написати (це місця, де випала нагода жити) то не могла почати українською. Написала російською, а потім україномовний варіант зробила.
Я помітила: цей цикл так написаний, що тягне побувати у тих місцинах, побродити й відчути те ж саме. Мабуть, у цьому особлива родзинка Ваших віршів.
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Аллочко! Побувати і мені ще хочеться, та вже навряд чи... Але коли писала про Вологодський край, то такі дрібнички пригадалися - дороги, стежки, квіти купальниці, Іван-чаю і т.д.