Моя неволя – у тобі,
Моє бажання – біль тримає,
І потопаю у лайні,
Живу, й добра не відчуваю.
Моя камінна вся душа,
У неї закриваю двері,
Там кожен спогад залиша,
Знайомі погляди у стелю.
Я розвертав свої вітрила,
Супроти бурі, у пориві,
Не ставлю в почуттях мірила,
На нашій спільній, темній ниві.
Тобі так вигідно і досить,
Розповідати про дурниці,
Це лицемірство доблесть косить,
Отруює життя криниці.
(де є наснага)
8.02.2012
