Чужі квіти
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291625
Чужих квіток зів'ялі спраглі очі
Дрижать самотньо в темному вікні.
Вони вмирають довго й неохоче,
Поволі розчиняючись в імлі.
Вони відходять - гучно і беззвучно.
Вони відходять - в інше небуття.
Вони чекають - вірно й нерозлучно.
Вони живуть - але і не життям.
Так мокро пахне дощ, торка руками
Сріблясті струни в неба сивині -
І мертві квіти світлими дірками
Сміються у розбитому вікні.
Їх поховають. Музики не буде -
Так скромно, тихо і без балачок.
На їхній цвинтар ще приходять люди -
Через дорогу п'яний смітничок.
Так серце від нещасного кохання
Всихає, бо не дасть ніхто води.
Воно вмирає - й бачить світ востаннє
Через проекцію розбитої душі.
Господар - що ж? Нове собі шукає,
Ремонт душі - і можна далі йти.
А серце те із часом засихає,
Щоб більше вже ніколи не цвісти...
____________________________________________________________________
Цветы чужие, сникшие от жажды,
Сиротски стынут в темноте окна,
Жизнь исчезает в полумраке влажном,
Еще вчера надеждами полна.
Они уходят – гулко ли беззвучно,
Они уходят – где не побывать,
Где будут ждать нас – верно, неразлучно.
Их жизнь уже и жизнью не назвать.
Так мокро пахнет дождь, рукой касаясь
Струны сребристой в седине небес,
Роняя цвет и скорбно улыбаясь,
В окне разбитом дар любви исчез.
Схоронят скоро. Музыки не будет –
Все скромно, тихо, без душевных травм,
И посещают их кладбИще люди,
Снося в контейнер мусорный свой хлам.
Так сердце от не принятой любови
Сжимается, как от желанья пить,
И гибнет, изувеченным, бескровным, -
С душой погасшей нет стремленья жить.
А что – хозяин? Ищет новой страсти,
Ремонт души – и вновь спешит вперед.
Иное чувство – вне сердечной власти,
И вечная любовь не расцветет…
Знай наших! 
