Знову чую: йде мова про крила,
Бо без них, кажуть, Всесвіт - тюрма.
Без попутного вітру в вітрилах
Хтось у розпачі крикне щосили,
Ненароком що крила зламав.
Подивись на крилатих уважно,
Коли хочеш весь світ облетіть, -
Чи вершини вони недосяжні
І степи, до крайнеба протяжні,
Підкорити бажають щомить?
Для крилатих всі шляхи відкриті.
Сміливіше! Обирай дорогу
В небеса, що хмарами повиті.
Через хвилі вітру і блакиті
Здобувай над світом перемогу!
Далина, глибина, вишина
Птицю, як і людину, лякають.
І буденність щораз поглина,
Перед очі стає пелена -
І бажання літать завмирає.
Запалавши хотінням літати,
В сподіванні п'янкому тремтиш,
І крильми ти готовий махати.
Та... як зробишся врешті крилатим,
Чи вже знаєш, куди полетиш?
