Захворіли очиська весною,
Висихають потьоки зими,
За рукою - легкий шлейф свободи
І мурашок тривкі пазурки
Від кохання, від свіжих поривів,
Від холодного зранку тепла,
Від своїх березневих зривів,
І тому, що росте трава.
І тому, що тобі лише ЗАРАЗ
Так співається на самоті,
А самотності - мало зосталось,
Ти від неї не хочеш втікти...
І на завтра нічого не лишиш,
Не забудеш ні планів, ні справ.
Лиш тому, що весною ти пишеш,
Так як ніби в житті не страждав.
