… крізь безпросвітну темряву , що вперто виїдає очі і тим самим змушує свідомість та розум породжувати відверто не адекватні субстанції , що звикли всі називати мареннями чи чого краще жахами . Та це на перший , … ні , не погляд , не погляд , а дотик … . Саме так … . Темрява торкаючись вологи очних яблук і ковзаючи по незахищеній тканинами шкірі обличчя та рук , спочатку дарує невимовно теплий неосяжний спокій , але лише на мить , на якісь лічені секунди . … далі , просто спокій та вже не той , що був щойно . Це вже , так би мовити перехідна фаза , етап усвідомлення , якщо ж бути точнішим , намагання усвідомлення сутності усього й одразу . … потім німіє щось у середині , не серце , ні душа й навіть не якийсь з внутрішніх органів . Оте не зрозуміле ,, щось “ онімівши остаточно імпульсами тепер вже по усій плоті розповсюджує пасма холоду , на стільки міцного і самовпевненого , що рятунку , навіть надії на втечу просто немає . … тепер усе стає прозорим . Н і , я абсолютно нічого не плутаю , усе , темрява , уся темнота сталась прозорою . І саме здатність бачити і водночас , як ніколи правдиво відчувати довколишнє , розбурює пам'ять минулих та майбутніх життів . … усі гріхи минувшого майбутнього і прийдешнього минулого … . … так можете відправити мене в божевільню , бо це не осягнути , не осягнути не бачачи прозорості темряви … . … усі забуті , мілкі та гігантські нечестиві діяння відроджуються , постають перед тобою і поглядами без сутності , спочатку виїдають очі , потім вичавлюють спантеличене ледь встигаючи за над швидкісним биттям серце і … , й усе це в решті решт , мов продірявлене ранковим сонячним промінням полотнище фіранок , душа здригаючись наблизившись до бездиханного тіла сяде поруч . Догралися – мовить вона , не суворо і не жалібно . Темрява з своєю прозорістю і ніч , як їхня мати героїня не зважатиме на усе це ……………. .
… б р е х н я . Я Б Р Е Х Н Я !!! …
порожня , без стрижня . … але хочу жити . У кого є право спинити мої блукання ?!? А ?!? Ти , може ти ?!? Чи Ти !?! … замовкніть … , не бачите – тиша , темрява … . Тихо , мовчіть … . т с с … … … .
Дотик . Поворот голови . Погляд … . … тут , ти тут !!! Який же я радий !!! Дозволь дарувати тобі цілунок … . Ти Є … . О небо , всесвіт … ТИ Є … . Дякую . … с п а с и б і , що ти є і що даруєш тепло , тіло , тишу . С В І Т Л О … , те , яке загоює миттю рани порізаної душі . Тишу , що затьмарює крики самотніх
минулостей буднів . … тепло безсоння , що солодить розлуку і тіло . … твоїх мрій , твоїх сподівань , твоїх бажань , прагнень та фантазій … тіло . … доле , мила моя , намагатимусь не схибити , не поранити ні душі твоєї , а ні тіла , з кожним поглядом , цілунком , дотиком , думкою прагнучи осягнути тебе . … дякую . Спасибі , що ти є в моєму житті . … .
… шлях крізь темряву , яким готовий падати та підводитись пам’ятаючи кожну росинку , що окроплювала , не
заслуговуючу на це плоть – по ньому йтиму . Прозорість мороку , осягатиму аж до запаморочення та втрати свідомості , не даючи сновидінням жодного шансу на панування над розумом . Бо ж тільки серце і душа вирішують усе , усе що не
дано вирішувати тілу . Тіло не кохає ,
воно жадає і палає в пристрасті , що дня , що миті – завше . А душа і серце кохають . Тебе єдину кохають до безтями … . … ти є . … Ти є ! ТИ Є !!!!!!!
ID:
323326
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.03.2012 19:35:08
© дата внесення змiн: 19.03.2012 19:35:08
автор: Андре Ільєн*
Вкажіть причину вашої скарги
|
