В душі моїй полум’я горить,
Неначе дзвін у небесах дзвенить.
Спокою знайти не можу
Та наче в лісі темному я броджу.
Ходжу, як вовк сумний, голодний.
Ніяк не можу я наїстись думок своїх.
Та ненависні почуття, не видають
Ще клятого страшного того каяття.
Під землю від всього я провалився,
Але мій поїзд зупинився.
Життя мене не хоче бачити таким
Як осені листків п’янких.
Не хочу я так більше жити
Потрібно друзів полюбити.
Знайти вже спокій тій душі
Й не дихати у самоті.
́́́́́
