Мені наснилася весна
в кінці замріяного літа...
Розгойдувалась твердь земна
сентиментально розігріта,
і вивергав душі вулкан
надії чудодійну лаву,
стелив сподіванок туман
і сплячу збуджував уяву...
Мені приснилась я - така,
якою і хотіла бути, -
свавільна, горда і легка,
що не зламати й не зігнути,
з піднятими у лет крильми
і синьосвітними очима, -
та, що сміялася з зими, -
безстрашна, мудра і значима!
Мені привиділась любов -
примара моря у пустелі...
Її напитись хочу знов,
в пісках шукаю й підземеллі,
відлунням кинуло в світи
мій відчайдушний зойк безмовний...
Мені приснився - інший - ти:
терплячий, люблячий, жертовний!
Мені наснилася весна
в кінці притомленого літа, -
і я прокинулась. Одна,
ніким не знана й не зігріта...
