Верба схилилась над водою,
Вглядається,милується собою.
Розкішні віти,наче довгі коси
Та на листочках мерехтять
Вранішні роси.
А посестра її скромненька
До Великодня готувалась
І котиками чарівними
Старанно вся вкривалась.
Бо ж, як неділенька прийде,
Що вербною зоветься,
То кожен до гілок пухнастих
Ніжно доторкнеться.
Ну-мо, всі рушаймо,
В церкву поспішаймо.
Вербу пишну освятити
В цей день не забуваймо.
От і цього року священники підіймали це питання, просили людей не ламати гілок на Зелені свята... Напевно і звичаї треба перепускати через серце і душу... Гарно, пані Ярославо, НАРЕШТІ я Вас знайшла!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Ви знаєте, головне у цьому вірші - це настрій. Він теплий, весняний, радісний. Вірш деякими моментами нагадує колядки, народні приспівки і це приємно чути. А все решта, що пишуть негативне, то від ...
Успіхів.
Jaroslava відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я живу близько від верб. доволі не приємно бачити наслідки тих "ніжних" торкань. десь має бути міра і в релігійних звичаях. як і на наші давні язичницькі Зелені свята. гілки за пару днів не виростуть
Jaroslava відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Питання дискусійне.Звичаї і обряди-це,насамперед -пам'ять,пошанівок. З іншої сторони-зелена планета страждає.
Яка художниця та осінь різнопланова, вибаглива, яскрава!
А про ялиночку, здавалось, забула - ач - ні! - залишила для діток на Новий рік!
Гарно. З дебютом!
Jaroslava відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже за барви і увагу та привітання з дебютом.Мені приємно