Яблуневим цвітом замело стежину,
Золотий серпанок на вербі повис,
Сколихнула тишу пісня солов`їна,
Засмутила серце, довела до сліз.
Спогади, мов рани , болісні й вразливі,
Краще не чіпати, бо не стане сну,
Може ми з тобою й не були щасливі,
Та й без тебе сумно проводжать весну.
Скоро тепле літо принесе відраду,
Яблука наллються медом золотим,
Тільки я, коханий, йду до листопаду,
Жаль, що не стобою, та уже й ні з ким.
Не знайшла я, любий, кращого за тебе,
Ні весна, ні літо щастя не дали,
Ми були с тобою, мов земля і небо
І своє кохання іншим роздали.
Яблуневим цвітом замело стежину,
Пелюстки рожеві стеляться до ніг,
Сколихнула тишу пісня солов`їна,
А на серці осінь, а на скронях сніг.
