Холодний ранок, за вікном - дощі,
Серцебиття, неспокій на душі.
Гнила свідомість, розум без думок,
Боїшся без вагань зробити крок.
Твоє життя, здавалося б, просте,
Бажання мати гроші в нім росте.
Тобі уже плювать на почуття,
Ти не придатний для цього життя.
Тусовки, клуби, море алкоголю,
Мій друже, що ж це діється з тобою?
Чи ти забув для чого народився?
Чому ж суттєво так твій шлях змінився?
Не чуєш сміху ти, і не бачиш сліз,
Знову твою щирість криє темний ліс.
Завісою прикрив, посмішку дитячу,
Не зрозумієш ма́тері своєї пла́чу...
А ти ж, насправді, не такий жорстокий,
І світ великий, ти не одинокий.
Лиш озирнись, бо він і так прекрасний,
Не будеш знову сам, знову нещасний.
Ти душу й серце всім відкрий на мить,
Тоді помітиш, що вже рана не болить.
Бо сонце сяє і хвилини швидко йдуть,
Ти не здавайся, ще знайдеш свій путь.
Борись, живи і мрій без міри,
Не покидай своєї віри...
