Мій майбутній візерунок, де ж ти, озовися?
В вічнім краї простелившись, до мене явися,
Та на тій яскравій ноті, що гуде на крилах
Дай Бо ласку синім птахом до неба злетіти,
Й узрівши ті криласи всесвітнього неба,
Розповім тобі я казку про "теє" і "сеє",
Про усі людські щедроти, що були до діла,
Про оті сумні пригоди - я покинув звіра.
Щастя близькії струмочки - відпочину згодом,
заселю святеє місце, відкладу: "До бою!"
Та хоч тайна ще закрита, вузли не розтяті
Може там, де є свобода, нема більше катів?..
