Ден старовинну амфору знайшов,
відкрив, а з неї Джин намалювався:
"Я звідси вилізти не міг, як не старався,
аж поки ти, Денисе, не прийшов.
Тож мушу я віддячити тобі,
загадуй тепер будь-яке бажання.
Ти врятував мене, звільнивши із заслання,
в нерівній допомігши боротьбі."
Денис таке у Джина попросив:
"Є в мене у Туреччину путівка,
та через море пролягатиме мандрівка,
я ж кораблів боюся й літаків.
Тож чи не буде так люб'язний Джин,
над Чорним морем міст побудувати.
Я б на автобусі поїхав загорати,
і думаю не тільки я один."
На це Денису Джин сказав ось так:
"Це ж скільки, Дене, знадобиться часу,
людей, машин, матеріалів, треба "касу",
щоб вийшов міст нормальний, а не брак.
Ти краще щось реальне загадай."
Змирився Ден, що прийдеться летіти:
"Тоді навчи мене жінок хоч розуміти,
бо сам я з цим не справлюсь, хоч волай."
Джин як відрізав: "Боже борони!
В неволі довго буть мені судилось,
та в цьому плані так нічого й не змінилось.
Якої міст ти хочеш ширини?"
13.07.2012
ID:
350287
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 14.07.2012 12:48:59
© дата внесення змiн: 14.07.2012 12:51:46
автор: О.В.Рожко
Вкажіть причину вашої скарги
|
