Я щасливий, що знову світання
Розповилось у ріднім краю,
І купають блакитні тумани,
Мов дівчину, вербу мою!
Я щасливий, що колос тужавий
На добро золотить новий день,
І чекають замріяні трави
Недоспіваних вітром легенд.
Я милуюсь, як стиглії ниви
Котять хвилями в жовтий розмай,
Обгорнувши, як зоряний плай,
Моє серце у спомин щасливий.
Я радію за кожну стеблину,
За старе джерело край села,
За освячену Богом зернину,
Що безцінним в мені проросла!..
Я радію, як теплії зливи
Босоніж по отавах пройдуть,-
Тут колись у одного хлопчини
Пролягла зорепіснею путь!
Тут бринить у дзвіночках дитинство,
Поясочком веселка в гаю,-
Я щасливий, що тут народився,
Що люблю Батьківщину свою!
1996
Олег Стаднік
