Я відчуваю, як серпень стискає в лещатах,
Він дістає з рукава свій останній козир,
Це означає, що нашу війну розпочато,
Кличем до бою нам стануть серпневі грози.
Він починає тепер звідусіль наступати,
Мучить розпеченим сонцем й палкими вітрами,
Я намагаюсь щосил оборону тримати,
Мислячи, як підійти до ворожої брами.
Й ось я нарешті на нього іду в контратаку,
З лівої – холодом, справа – рясними дощами,
Втомлений серпень відходить назад з переляку,
Я ж не даю йому шансів вернутись до тями.
Я споглядаю, як серпень складає зброю,
Як ледь несе звідсіля свої ноги босі,
Ми покінчили наразі з цією війною,
Я здобула перемогу. Я – Леді Осінь.
