Десь колись, за океаном,
В морі, чи в затоці,
Довго бовталась на хвилях
База науковців.
Журно все й одноманітно:
Проби, вахти, сварки…
Від нудьги команду стало
Навертать до чарки.
Капітан голосить збори:
− В нас робочі будні!
Маю намір лад навести
Я на цьому судні!
Тож наказ: усю горілку
Тре зібрати в купу
І − за борт її, трикляту,
Посейдону в дупу!
В залі тиша, аж почули,
Як десь квилить птиця,
Потім голос чийсь іззаду:
− Вірно! Не годиться
Нам, ученим, опускатись
До хмільної риски!
Всю за борт її до дідька,
Щоб не було й близько!
Від спиртного тільки нелад,
Бійки та скандали!..
Раптом вигук: − Водолазам
Слова не давали!