Скажи любий Боже, що маю зробити,
Аби розбудити, зі сну земляків.
Не можу дивитись, та далі так жити,
За що мій народ заслужив такий гнів.
Чому наймитами, вони в себе дома,
Чому у «небесненьких», за холуїв,
Яка ж величезна, взяла їх «утома»,
Коли не проснуться, з полону віків.
Прости Ти їх Боже, прошу умовляю,
Невже в тебе більше, нема почуттів.
Я долю свою, ради них проклинаю,
Аби за гріхи ти простив бідаків.
Хіба він нещасний, украв чиюсь долю,
Як предки «небесних», не брав срібняків,
За гідність за совість, за правду за волю
Стояв за свободу з тих давніх часів...
Тож де та свободонька: кровю спорошена,
схолощена ордами, лютих врагів?
-Вже мусить давно бути, милістю прощена,
Десь там на помості Олімпу в Богів.
...Проснітесь нещасні, стражданням сповиті.
Спитайте чиї ви, у предків – дідів.
Не бійтесь вставайте, в три шиї женіте,
З Господи своєї цю нечисть - катів.
.Проснітесь нещасні, стражданням сповиті.
Спитайте чиї ви, у предків – дідів.
Не бійтесь вставайте, в три шиї женіте,
З Господи своєї цю нечисть - катів. Просинаємось...
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лихо. Очень понравилось. Финал - идеальный по смыслу. Единственно, что-то в этой строчке не так. Может вместо Я нужно ТА.
"Не можу дивитись,ТА далі так жити,"
