На 15 хвилин відкладаємо звичні правила --
Він заходить без стуку, без квітів і ..без обручки...
І у спальні моїй я навіки його заручник
(А казала що крапки над і вже давно розставила).
На 15 хвилин я ховаю його під зливами
Півм’яких подушок, під дощем з кавоварки, фільмами...
І у клятвах своїх ми продовжуєм бути вільними,
Бо пороги мої недаремно НЕ ним оббивані.
Так безхмарно жилось, так шалено нам разом мріялось,
Цілувалось, сміялось.. боліло! (мабуть, стократно)...
Відчайдушно, наївно, і, на щастя, безрезультатно
За 15 хвилин я забути його надіялась!