небо широке,
низка світів – безмежна…
є де літати…
взаємно і незалежно
не заважати,
не тертись крильми…
ми
атоми:
народились самотні-ми:
хай негативними,
зате – вільними…
ми -
атоми…
обзивають нас –
радикалами,
бо здібні
найтісніші зв`язки
розривати,
полишати
найдорожчі серцю сполу́ки,
як тільки сполуки ті,
для нас –
природно прості,
у якийсь момент
прагнуть стати
НЕ
добровільни-ми
лЮбе ядро…
чиниш
винятково саме лиш добро,
бо ти –
позитивне завжди
але
у природних сполуках
зв`язки –
бувають стабільними
за умовами
виключно добровільними…
втрати…
з кращих намірів
спроби ядра
во ім`я добра
свої атоми
контролювати
негативність їхню природну
неугодну
підправляти,
орбіти підрівнювати,
корегувати
лагідно –
диктувати
так
нерозривні сполуки
змінюють
суть…
власну –
щасну
на протилежно-нещасну
такий
світ наш
молекулярно-крихкий…
чи справді
у його основі,
невловимій і невагомій –
НЕзалежність
і ДоброВільність любові?...
12.10.12
Ось цей Ваш вірш я б радив почитати усім носіям думки, про те,що можна себе комфортно почувати, не особливо дбаючи про власну свободу і гармонію з навколишнім світом...На всіх рівнях - від внутрішніх переконань і до політичних обставин в державі...
Висококласний твір!
Надзвичайний твір!
Тонко і влучно!
Чи ж не діти перші відчувають право на вибір і відповідають негативізмом, коли починають розуміти це право.
Звісно, ми прийшли у цей світи аби бути собою, а не відповідником очікуванням інших... Бо рано чи пізно, відчуття "себесправжності" нагадає про себе .
Дякую за роздуми, пані Валю!
Цікава тема,Валю.Дуже. Звісно,бути холоднокровним і безкомпромісним значно легше,аніж вразливим і таким,котрий не здатний примиритися з обставинами.Та чи маємо ми право на ось таку радикальність-відтинати все,що певною мірою обтяжує наше життя.Може ці обтяжливі обставини даються нам для певного досвіду,для перевірки на людяність,толерантність,вміння погодитися на компроміс?Навіть життя народжується в муках і терпінні.Мабуть і любов повинна пройти через певні випробовування,життєві перешкоди і притирання,щоб зміцнити свої крила...Хтозна...
Тому,не варто завжди рубати з плеча і відштовхувати когось лише тому,що його почуття створюють певні проблеми.Адже ми не даємо ніяких шансів таким стосункам,вбиваючи їх і спалюючи всі мости.Та чи й існує серед людей в ідеальному варіанті таке явище,як Закон незалежної і добровільної любові?Тут все складно...Ми ж не холоднокровні бездушні атоми.Ми-люди.З цілою купою душевних похибок і особистих проблем.Така моя думка.Може Вам вона і не сподобається,та маю надію,Ви не образитесь?..А філософія Ваша,як завжди,цікава і самобутня. Є над чим задуматися.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у природних сполуках
зв`язки –
бувають стабільними
за умовами
виключно добровільними… --
це хімія... фізика... закони природи... закон Всесвіту -- усе, що сполучається з примусу -- перебуває у протистоянні, створює напругу, поглинає енергнію і, врешті, розсипається... бо -- неприродне, не збалансоване... так влаштовано мікро-світ, чи світ на мікро-рівні... за законом аналогії -- так влаштовано все...
терпіння? до пори, до часу...
дякую Вам за коментар, люба Наталю... і за Вашу точку зору...
гарна картинка і зовсім не протиречить, а тільки потверджує тему...