отакий собі вийшов імпро́віз
у само́му фіналі п`єси…
навіть можна сказати –
джаз…
двох стежок
розкручені перевесла
не скрутиш назад…
скільки стане снаги́
і за́палу – відрікайся,
злослов,
ненавидь!
маєш потребу –
кайся,
не маєш –
так
ізгорить…
…з ревом і гуркотом
репнули
і розве́рзлися
осно́вополо́жної тверді
краї
як ситець злежаний,
розлізлися і роздерлися
навзає́мні
ілюзі-ї…
де у початку була
тріщинка,
як волосина
тоненька,
на перспективу –
безодня лягла
суперечлива,
про́тиречи́ва…
не сталося дива
безодня –
тому що без дна
вона,
репнула
і розверзлася з гуркотом
твердь земна…
і космічна
вічна
не обійти,
не перестрибну-ти
магма кипить
на умовному дні
безодні –
не пере-пливти…
можна краєм
прірви крихким
бігати,
у безвість кричати,
магму пекельну
спрагло ковтати,
молитися
чи проклина-ти…
все одно:
у безодні
відсутнє дно…
не передбачено
не за-програмова-но
а можна піти…
від краю:
повернутися спиною
і піти…
як позитивна частка
на грані Ді́рчастої Чорноти́ –
стати світлом
і у Просторі
зникнути…
у безвихідь
Чорної Дірки
не втрапи-ти
стане духу!
у перспективі
від-безОднього руху
перед зором душі
відкриваються
безмежно цікаві світи:
їх можна – творити,
вигадува-ти…
знівелюється зло.
а гарне все,
що відбуло́ –
можна й далі собі…
люби-ти
отака сталася
необережність:
розкололи навпіл
вселенську Безмежність
і навіть у Вічності
одне одного нам –
вовіки-віків амінь! –
не зустріти…
...ти знаєш:
безодні
рвані краї і кути
до купи не зсунути,
не стулити –
не відомо Природі такої Сили…
володіємо, чим маєм –
не оглядаймося ж
навза́єм,
лебедю мій, чорнокрилий...
15.10.2012
Вся душа, як на долоні... Навіть з чорними лебедями вживається...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Василю.... чорні лебеді - гарні і природні, але білі, з іхньої точки зору, -- неправильні... як і, мабуть, навзаємно... тому -- знайся віл з волом, я кінь з конем... інак - все до пори до часу...
дякую...
Ах! В поднебесье летал
Лебедь черный, младой да проворный.
Ах! Да от лета устал,
Одинокий, да смелый, да гордый.
Ах! Да снижаться он стал
С высоты со своей лебединой.
Ах! Два крыла распластал -
Нет уж сил и на взмах на единый.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба Віточко, за щирий відгомін Ваш... і паралель цікава...
Ах! Да от лета устал,
Одинокий, да смелый, да гордый.
Ах! Да снижаться он стал
С высоты со своей лебединой... -- щось таке і виходить наразі...
Як із безодні драпатися вверх -
з-під пальців буде падати каміння
і хоч-не-хоч приходить розуміння,
що, як нема, то ми насипем дно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та-ак... гарна ідея... Ви праві, пане Ігорю... було б палке бажання і "віри з макове зерно" -- краями безодні рухали б... Ви мене трохи розважили, перша спонтанна думка була - щось на зразок: "Вася Пєтєчкін нікогда нє здайотся.."
