I. Hell
Ти впадаєш у кому, і кома тебе поглинає
На підстанції карми навіки кінчається час
Ти почав, зашкарубло тікав із човнами
Запроторені звуки пробили дванадцять, хоча
Ні один з них не впав ще у місто розбитих свічад.
Горіла свіча, і в тобі наближалось торнадо
Холодні шакали вінчали ламкі небеса
Ти різав свій час, ти гідно його відпровадив
До ночі зі зрад, що тихо в тобі проросли.
Негідник родився, і з нього озвалися пси:
І перший з них - цинік, надламаних стін мізантроп
А другий - брехун, із третім братався спонтанно,
Що був лицемір, і нехтував сміло Кораном
Лише б довести, що кара - найліпше добро.
І всі вони в ньому зріднилися єдністю - злом.
II. Back
А потім впав дощ - і такий, що ніколи не падав,
У душу всім демонам, навіть і їм западав
Горіла вина, що злилася із вранішнім садом
Герой-антипод, і ангел, немов льодостав
Прокинулись в тілі, що майже на дні зорепаду.
І очі блищали, він біль розливав, як вино.
У келихи правди, що псам вже давно остогидла
Тих псів приручив, показав, що в теплі за вікном
З'являється світ, і їх вже давно і не видно
І все навкруги вже брунатним вогнем розцвіло.
І потім пішов, із дощем він тепер заодно.
