Якби ж то молодь знала,
А старість то могла:
Витягнути жало,
Уникнути ярма,
Не впасти на коліна
У вир страшених мук,
Адже все єдино
Життя серед розпук.
Якби ж то старість знала,
Що молодь все змогла,
Піднявши всі забрала,
Повстати проти Зла!
То хто їх врівноваже,
Вчорашньо молодих?
То хто їм все розкаже
Про майбуття старих?
Дивлюсь на ці обличчя
У сумі та печалі:
Не зняти протиріччя
Обох сторін медалі.
Невже я тільки бачу
Трагедію сучасну?
Та білью Богу плачу,
Бо Бачу передчасно.
17.12.1993
К.,
Сенсорне Бачення
