Не в тому справа, що світ – не казка,
Не в тім, що фей не існує в житті.
Я недосконала і не прекрасна,
Але я людина, сповна почуттів.
Одним несу шкоду, інших – рятую,
Сьогодні спокійна, а завтра – страшна.
Вдень я живу, під вечір – існую,
То дуже серйозна, то надто смішна…
Одним кажу правду, для інших – брехню,
І всіх поділяю: «свої» – «не свої».
Для третіх ніхто я, для них я мовчу,
Ховаючи слово далеко на дні.
Одних я люблю і дуже ціную,
Для інших – я ворог, чи просто сміття.
Я не шукаю і не сумую
За тим, кого вигнала з свого життя.
Я надто жорстока і надто хороша,
Готова боротись за щастя своє…
Але я людина, і я також хочу,
Щоб мене полюбили такою як є…
зашарілася тут..))
