Спогади знову приходять у гості:
Перед очима минувша зима.
Ми не були тоді ще доростлі,
Та мрія наша справжня була.
Ми мріяли разом - так чесно та вірно,
Але намагались сховати усе.
Чи може боялись прийняти це гідно,
А може не знали, що все це піде.
Та час не зупиниш і мрія зосталась
Лиш мрією, в наших дитячих серцях.
Я мабуть до того ще так не спіткалась,
Не було ще смутку до того в очах.
Я згадую зараз усі ті моменти,
Що відбувались із нами в той час.
І бачу навколо лише силуети
Бажань тих, що доля забрала у нас.
Я думаю часто - чому так все сталось?
Чому все скінчилось, хоч і не почалось?
Чому ми спочатку так дзвінко сміялись,
А потім жорстоке життя полилось.
Мабуть, десь всередині я відповідь знаю.
Але я не всім про неї скажу.
Я в цих рядках себе всю лишаю,
Всі спогади бувші, які я люблю.
