Нам здається, що люди в кіно не живі і хтось весь час нас вводить в оману. Мрії там так швидко збуваються, горе легко забувається, і от я тут, щасливий та вільний з новою квартирою та мобільним, керую власною рукою своїм прекрасним життям. Нам здається, в кіно нема правди, бо все надпросте, надживе і, як на мене, забагато щирості. Хіба не так? В кіно збуваються мрії і щастя приходить щоденно, в дні сірі, буденні. Завжди вчасно, в той момент, що треба, і справедливо всім керує небо. В кіно люди помирають не так, як в житті. Все швидко забувається, доля підкидає нових людей, побільше нових ідей і як не було болю та сліз. Здається, в кіно у всі амнезія, бо забуваються швидко образи, родини миряться і всі знову разом. В кіно вибирають професії, що подобаються, а якщо й ні, то швидко й рішуче те змінюють, щоб дійти вершин, щоб стати розумним шефом свого життя. В кіно прості мотивації і вони на нас миттєво діють. А й справді, чому б ні? Чому б так само себе не змінити? Але ж ми знали про ці шляхи й раніше.
«Я не вірю цій історії, так буває в кіно, а не в житті». Але ж чому ні? Варто провести маленьку паралель. Ми порівнюємо життя і готель, мотель, гуртожиток, дорогу. А кіно? Нема співзвучного до цього слова? Лише пальто? Ми малюємо кіно з власних думок і блокнотів, щодня в своїй голові прокручуємо маленькі серіали, «знімаємо» очима нові історії, які потім вдосконалюємо і робимо сценарієм телевізійного художнього фільму. Коли ми переглядаємо наші улюблені фільми, то уявляємо себе там, серед тих подій головними героями, мрійниками, другорядними персонажами, що гріються на берегах Сени, плавають на гондолах Венецією чи переживають романтику на старовинних вуличках Варшави. І якби нам так пощастило, щоб одного разу з фільму до нас звернулися і сказали:» Ти вигадав нас, дав нам нове життя, то і йди за нами, роби з собою те ж, що зробив з нами». І ми б у той момент перевернули світ, і поміняли б всі планети місцями, аби лише промінчик місячного світла вказав нам правильний шлях, відправив тими полюсами.
Давайте говорити про кіно, як про найкраще, що створили у житті. Адже я впевнена, поки ми дивимось якусь історію на екрані, хтось переживає її на вулицях іншого міста чи іншої країни, а може навіть й іншого Всесвіту.
ID:
381262
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.11.2012 19:39:02
© дата внесення змiн: 29.11.2012 19:39:02
автор: Паперова Думка
Вкажіть причину вашої скарги
|
