колись увись злетіло два натхненних птаха
до сонця щлях вони знайшли
крило з крилом - навчилися літати
крізь громи, блискавки, дощі
минали дні...вони іще летіли
і не спинялись ні на мить
попереду яскраве сонце багряніло
ім так кортіло в волі жить
вони тікали від усіх внікуди
туди де б їх ніколи не знайшли
вони птахи, вони ж і люди
переплелися долі у житті
політ був надто високо..занадто
ті крила що єднали - в попіл перейшли
випробувань на долю випало багато
для двох сердець, для спокою душі
два птаха, повернулись..від натхнення,
на жаль, та не залишилось сліда
є спогади і є прощення
горіли душі - билися серця
