Краплиночку дива в долоні -
І тепло до серця щодуж!
Які ж нині вікна Господні
І лагідні доторки стуж.
Яка ж нині стеля пребіла
І світло від лампи ясне!
Гуляє душа в заметілях,
Надівши строкате пенсне.
Щось визріє в зорянім леті,
Щось винайде в місячній млі...
Надія, як лепта до лепти,
Мазок до мазочка на склі -
Морозяна гра у малюнки.
Вкосичених мрій письмено.
Молитва, свіча, візерунки,
Де вічне святе полотно,
Де сиво-засріблені крила -
Вчаєна Миколина ніч...
В долоньці краплиночка дива,
Прачудо пір’їнне до віч...
(18.12.12)
"Краплиночка дива в долоні..." - отак би я висловилася, Лесю, про вірші Ваші, про творчість Вашу, узагальнившись... і про Вас... ну, може, сказа б - "океан дива в долонях"... але "кількість" - не важить, важить - "диво в долонях" серця...
У Вас є одна дивовижна здатність - писати вірші так, щоб кожен окремий катрен був дійсно цілісним і сприймався як самостійний твір! Я просто в шоці...
Гуляє душа в заметілях,
Надівши строкате пенсне...
В долоньці краплиночка дива,
Прачудо пір’їнне до віч... слів не вистачає... нічого подібного досі не читала!