Коли снігу між нами стає щогодини більше
І присутність зими відчувається вже на дотик,
Я сідаю за стіл і пишу новорічні вірші,
Які юнка-зима покладе незабаром на ноти.
І дістане з-під снігу чарівну льодяну скрипку,
І заграє жагуче класичні зимові речі,
І постукає тихо тобі у віконну шибку,
Яку ти зачинити забув у святковий вечір.
Не лякайся, бо ж це новорічне казкове диво!
І мелодія ця закрадеться у кожне серце,
Все що грає зима – вона грає лише наживо,
Не барись, а танцюй під її урочисте скерцо!
І закрутить тебе у танку заметіль зимова,
І захопить миттєво ця музика світ дощенту,
Саме так розважається юнка-зима казкова,
Під живе, неповторне, палке, снігове крещендо!
