Ти не стираєш мій номер телефону,
Хоча давно пообіцяв,
Дивуєшся щоразу,
чому тобі не вірю...
Я ж вірю,
та допомогти нічим не можу.
Так, я не така, як інші...
На краще, а може - й на гірше
Та нікого з інших ти не покохав.
Що я люблю? Що хочу в подарунок?
А я люблю світло,
люблю теплий вітер...
Люблю добро,
щирі усмішки,
люблю пенсіонерів, що не впали у депресію.
Люблю бездомних тварин, вони щирі.
Люблю силу волі,
люблю перетворення хаосу в гармонію.
Люблю новий день, з дощем і без дощу,
ранкову росу, густий туман.
Люблю гарні автомобілі...
рівновагу... ввічливість...
і не терплю, коли мене жаліють...
Та не насміхаюсь я з тебе,
врятувати хочу, допомогти розчаруватись,
зруйнувати твій ідеал з мене.
...Ти знову кинеш трубку,
і не дзвонитимеш весь тиждень.
Не сумуй... ти зустрінеш свою пловинку,
ти заслуговуєш,
вона чекатиме тебе з роботи,
варитиме смачні борщі
і буде вірною...
І ти загубиш телефон колись в автобусі, :)
бо номер мій так і не зможеш стерти.
