Гроза зігнала з смітників,
З гнилою кісткою у пащі,
Напівоблізлий пес влетів
В підвал, від сирості пропахший.
В кутку зіжате щось лежало,
Від несподіванки пес встав,
Так ніби – Хто там – запитав.
Те ніби в відповідь сказало;
– Ну що мій друг чотириногий,
Ні, ти напевно вже трьохногий,
Бо перебив тобі двоногий
Передню лапу, бідний пес,
Іди сюди, лягай у ноги,
Не бійся, я, як ти убогий,
Чекати ніде допомоги
Ні від людей, ні від небес.
На дні трухлявої “хрущовки”,
Тулились бомж і блудний пес,
Квартирами мінялись блохи,
Рука лизала мокру шерсть,
Розмазуючи бруд засохлий.