Розриваюсь на дві половини:
Я не сам – розривають мене.
У маревних думках неспокійних
До грудей пригорнувсь України,
І Росія до себе горне.
Там і там я – чужий, я – не рідний –
Відчуваю, я – син СССР.
У маревних думках неспокійних
Знаю – долі я кращої гідний,
Ще живий, ще поки я не вмер.
Бовваніє майбутнє зоряне…
Скрипнуть гальма – останній вокзал…
У маревних думках неспокійних
Затихає моє «форте…» п’яно :
Все, що мав, я сльозами сказав.
З України вій, вітре, в Росію,
В Україну з Росії повій.
У маревних думках неспокійних
Подаруй, ще живому, надію:
Там і там – не чужий, буду – свій.
Розриваюсь на дві половини
Я – покараний син СССР…
У маревних думках неспокійних
До грудей пригорнувсь України,
І Росія до себе горне.
