І полетіли ножі,і полетів посуд,
з усіх сторін посипались слова,
Так раптово чужі,на свій осуд,
й без сенсу скромна гра!
Лайка двох чарівних протиріч,
кохані тішаться,як лаються,
й кожен доказує свою річ,
жорстоко із себе знущаються!
І легко висолопивши язика,
кричать,аж піна йде із вуст,
О,то пора смішна і чарівна,
він ховає пляшку,вона свій бюст!)
І перепалка із кумедних слів:
а щоб бодай горіла ти У пеклі,
щоб більше ти ніколи не присів,
І так живуть до самої смерті!
Це все нагадує мені каламбур,
чи п*єсу про Мина Мазайло,
і все стихає,стихає весь той гул,
погаркались,і знов все файно!)
