Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Адель Станіславська: Були б… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ніжність - Віталія Савченко, 24.01.2013 - 23:44
Молодчинка. Решту я тобі вже написала на "Натхненні"!
Олександр ПЕЧОРА, 24.01.2013 - 11:22
І доконає нас терпіння ... лусне ... разом з нами. Провокуючи - будити!..
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку!
Ольга Струтинська, 23.01.2013 - 23:07
молодець Адель ! обов"язок кожного поета будити приспану совість нації.
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олечко. Знаєте, я майже не пишу на такі теми. Не люблю їх не тому, що мені байдуже. А тому, що боюся словоблудства. Зараз куди не кинь - самі слова і ні грама діла. То нащо поповнювати ефір тим, чим він переповнений мало не лусне? Але інколи не сила промовчати. Тоді і виникають подібні вірші-емоції-провокації, котрі заставляють насамперед саму себе замислитись над тим, а хто, чи що я є.
Віктор Ох, 23.01.2013 - 21:51
Рабами так не хочетьсянам буть! Сходить на службу завтра б не забуть... Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То не будьмо ними.
Леся Геник, 23.01.2013 - 20:45
Хочеться вірити, що таки ні... Та в цих рядочках Ти таки права: /-/-/ Хотіли б воювати - не йдем /-/-/ Слова порожні сієм у світ. Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесюнику, це ж провокація. Хоч і не без правди. Що у тебе в душі виникає, коли чуєш подібний закид? У мене - спротив, бажання довести, що це не так. Спершу мені дуже заболить. І те, що мене болітиме, не даватиме мені спокою, привертатиме мою увагу аж доти, поки я щось не вирішу для себе - змиритись з визначенням, чи довести зворотнє. Насамперед заради себе.
горлиця, 23.01.2013 - 16:18
Ой, чому ж так безнадійно! Треба вірити в будучність! Пробудження народу неминуче!
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, так... Вірити і чекати, чекати і вірити, а потім знову і знову, то може й дійдемо коло до кінця.А безнадії тут нема. Тут "їжа"для розуму...) |
|
|