Він бачив двох перших братів
Один з них і справді був добрий
А інший зі злом був ладен пожити
Та з учинків своїх був хоробрий
Він бачив як дощ той полив в одну мить
В іншу затопив всі найвищі гори
Він казав що більше так не зробить
Лиш до спалення Гомори
Він бачив ту башту до самого неба
Чим закінчиться все – не дізнався
Зруйнував її в усіх на очах
А опісля від людства сховався
Хоч людини він не зрікався
І наказував він вбивати синів
Випробовував їхню вірність
І хотів він послати усім віщих снів
Та не бачив у людях рівність
Він обрав собі лиш один народ
Об’явив його правовірним
Він приписував грішникам нездійсненних доброт
Не лишивши нічого йому вірним
