Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: ПОТУХЛО. ВСЕ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ zazemlena, 11.03.2013 - 23:02
Та вітер зле махнув своїм крилом – І стало все таким малим і звичним. Якщо відома причини, її легко усунути Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мабуть так... + ? ( рівняння з багатьма невідомими...)
Людмила Дзвонок, 11.03.2013 - 14:43
В своє ти серце допустив печаль,Яка несе лиш холод, мряку, морок. Колись ти не боявся оту даль... Вернися в думках років так... на сорок! Згадай себе: був чоловік ого! - В очах та загадковість... Руки - сила! Торкайся, любий, тіла ти мого, Тебе ж бо хочу, як колись хотіла! Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сміливо! Як би ж то "років отак... на сорок!" Але..." ...впереди лишь темь да морось. И трудно сделать лишний шаг, Когда тебе уже за сорок, И ты давно уже не маг. Но там, вдали еще мерцает Звезды твоей далекий свет. Пусть годы-птицы улетают – Не гаснет в сердце ей ответ! Пока звезда на небе светит, Пока струится в жилах кровь, Пусть трудный путь во тьме отметят Надежда, Вера и Любовь". Дякую. Людо за кредит! постараюсь не підвести! Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У моїх героїв все буває! Але ж інколи марево свободи стає реальністю! |
|
|