У житті моєму очі неозорі, що сміються ніжно і до себе кличуть
І немає більше, ні біди ні горя, де любов безмежна розправляє крила
Над серпанком білим срібні намистинки, миготять зорею десь у верховітті
І летять навколо золоті сніжинки, а твоє волосся в яблуневім цвіті.
Все життя шукаю і знайду, я знаю, своїх мрій чарівну дівчину царівну
Поклонюся низько стану на коліна й станеш ти моєю дівчино єдина.
Ти одна єдина, ти моя навіки, я чекав на тебе і знайшов тому,
Будь зі мною поряд, і в грозу і в холод, від дощу накрию серцем огорну.
Ти краса весняна, ти п’янка – духмяна, ти моя, навіки, ти моя моя…
Я люблю, чекаю, без тебе страждаю, серце так палає лагідна моя.
Для тебе співати, жити, мандрувати, зорі діставати й кидати до ніг,
Будеш ти щаслива люба моя й мила, незбагненна сила ожила в мені
Посмішка іскриста – щастя променисте, обіймає ніжно серце ожива
Жити лиш для тебе, що мені ще треба, по діброві щастя весело співа.
Долі намистинки милої хустинка, і обійми ніжні, і палкі вуста
Поруч посміхнеться хвилька колихнеться і полинуть скоро ніжності слова.
Близько чи далеко і несуть лелеки, колисанки ніжні – милої пісні.
Бачу щастя квітне ніжне і блакитне, серед хащі лісу рано навесні.
І кудись далеко знов летять лелеки, чути в верховітті юні голоси
Обійми тепліше скоро знову літо, зігрівають ніжно коси вогняні.
