Запахло кавою…й ми двоє
Тікаєм разом від проблем
Ти забігаєш швидко в поїзд
Й ламаєш код усіх систем
А я проллю немало крові
Поріжу вени? -так, ножем
Заставлю плакати й говорю
Що ти - це ключ від теорем
Та ти не вір, нас тільки двоє
І тихий журавлиний ключ
Без градусів усім говорить
Тривожних крил грайливий стук
І тут дав збій - занадто кволі
І розбирає на шматки
Ну так буває - я ж говорю
А ти ..ну як завжди мовчиш!
І я не вмію посміхатись
Тендітні сонячні смішки
Сховались з уст при мінус двадцять
Переморозивши думки.
Запахло кавою… й ми двоє
вже не зустрінемо пригод
І я, як завжди, не говорю
Я лиш мовчу, та ми не вдвох
