Минуло 20-цять з лишнім років,
багато я вже розумію
коли на світім Божім,
у життя втілилась ваша мрія.
Народити сина й дочку,
виховати як годится
дати їм усе що схочуть,
трутуари покриває жовте листя.
А тут так добре на землі,
за цим спостерігати
ми вже дорослі не малі,
спасибі хочемо сказати.
Рідні мої батьку й мамо,
роки лелеками летіли
нашими краями,
а ви все більше в нас вселяли віру.
Складати руки до небес,
сиділи поряд і навчали як молитись
любов моя до вас чепляє за живе,
у всіх життєвих митях.
Усе турбуєтесь ви двоє.
Діти як там наші справи?
про нас з сестрою.
В нас все добре батьку й мамо.
Уроки ваші не забув,
і що неділі я іду у церкву
і прошу щоб душі слова Госпадь почув,
свічі свічу за пожертви.
Щоб ви не хворіли,
і щоб ви довго жили
так буде я надіюсь. Вірю.
Сама найрідніша ви моя родина!
При зустрічі усі такі щасливі,
я приїжджаю в вечір
лечу немов на крилах до родини,
і міцно обніму за плечі.
До вас любові сила наче не земна,
ви в житті для всіх найголовніше
для вас батьки лунають ці слова,
для нас ви є найважливіше.
Грієте батьківською турботою,
і все для сина та дочки
важко трудитесь за не легкою роботою,
скільки вже поради ваші помогли.
Спасибі вам за все мої батьки!
Скільки ви рідненькі пережили
жалію що егоїстом був колись,
я перед вами винен.
Робив не так як радили,
а ви ж добра хотіли
немов заплющив очі хотів бачити,
а ви образи не тримали що не вірю.
Робили важко щоби одягнути,
ваші руки рідні в мозолях
часто втомлені могли заснути,
родина ви моя свята.
Усі збираємось лиш на вечері,
історії рохповідаєте
лунає сьміх у вікнах і у дверях,
вони такі цікаві самі знаєте.
А як хворіємо,
від ліжка не відходите переживаєте
про здоровя разом мріємо,
немов птахи біля гнізда літаєте.
Наче голуби сивенькі,
ваші щирості немає меж
я вдячний вам за все мої батьку й ненько,
останній шматок хліба віддаєш.
Останню краплю,
завжди з Всевишнім Богом
мамо й батьку,
ви проводжаєте в дорогу.
З приїздом ви вітаєте,
чекаєте і на зупинці зустрічаєте
я вечорами молю Бога,
щоб жили ви довго.
21 вересня 2011 року...
