Коханки й вірні подруги забули.
Вже лист осінній падає з плеча,
На півшляху надії оминули:
Чи з’явиться в житті моїм вона,
Ота, що, як берізка білокора,
І ніжністю, і станом напоказ.
Натомість їй віддам свою покору
І вірність, щоби все було гаразд..
Та що душі, хіба терпіння злічиш –
Забавні хвойди виб’ють з колії,
Та я чекаю, що з берізки вийдеш
І усміхнешся сонечком мені.
