Сонце заходить і залишає останні промені на віконних рамах,
Люди сидять понуривши голови в телеекрани.
Я виходжу на вулицю,
Одягаю навушники,
І ніч, наче снайпер у мене цілиться.
Крок за кроком
Я поринаю в безодню думок.
І серце, безголосним криком
починає кожний ривок.
Урок
Котрий дасть мені життя
Буде безпощадним,
Як чорне дитя майбуття.
Попереду - все.
Позаду - майже нічого.
І внутрішнє моє лице
Промовляє:
"Не бійся нікого!
Дорога
Котру тобі треба пройти
Буде непроста"
І зжимається в кулак рука
"Я зможу!"
Крок за кроком
Я поринаю в безодню думок.
І серце, з гучним криком
Починає новий ривок.
