Сиділа в самоті і щось собі шептала
Губилась у словах, тонула у сльозах
І мовчки у ілюзію свою вникала
Любила більш за все я бути в самоті
Любила так, безмежно сині очі
Що говорили кожен день мені люблю
Любила цю ілюзію в думках забудчих
Чекала я тебе в сльозах в кутку
Чекала день, і рік, і мить, і місяць
Чекала вічність цілу я тебе
Ти не прийшов, втомилася чекати
І більше вже не вмію я кохати
Нема тебе, весь світ помер для мене
Весь світ пішов з тобою в небуття
Не знаю чи я зможу ще кохати
Коли я вчуся тільки не страждати…
