Що може бути гірше за холодне ліжко
Таке вузьке, односпальне, в якому
Тобі самій забагато місця?
Хіба буває гірше, коли заснути важко,
Бо під головою подушка замість рідного плеча?
Коли від нудьги, розпуки
Починаєш тріщинки на стелі рахувати,
І хочеш кричати, а звуки не йдуть,
коли не можеш випити і чаю, бо потерпли руки,
а годинники у голові як гармати б’ють.
Чи є щось страшніше від мертвої тиші,
Такої гучної, що не чути і власних думок?
Чи ранить щось більше байдужості ,
Коли чужими стають найближчі
Через припадок ревності чи дурості.
Немає гіршого нічого за розчарування
І за брехню, що з вуст твоїх лунає.
Як страшно самій спати й знати,
Що та вчорашня мить була остання.
Як страшно жити й пам’ятати.
