Чарівна мить схвилює серце,
І все поверне навпаки.
Душа відкриє свої дверці,
Прийме кохання залюбки.
А що тоді, що вже буде,
Чи покохаєш чи забудеш?
Та я все знаю, розумію,
Твій вибір я прийму, зумію.
В житті не будем разом – знаю,
Знаю, та важко я це все сприймаю,
Цей вибір я зроблю сама,
А чи помилка це, чи це мана.
Душа хотіла святкувати,
Тріумф всіх наших почуттів.
Чи зможу я ще відчувати,
Незнаю, мозок десь кудись взлетів…
Нам було добре вдвох, бажаю,
Щоб не знайшла душа відчаю,
А що там будуть говорити,
Не їм приймати, їм судити.
Я думаю… ти допоможеш,
Знайти моє життя ти зможеш.
Коли зустріну свою долю,
То відпущу тебе на волю.
Та я тебе і не втримаю,
Я знаю, знаю, добре відчуваю.
Та серцю, знаєш, не прикажеш
Мовчати, спати… Не прив’яжеш
У клітці власні почуття,
Та знайте – це моє життя.
Дурницю, може, натворила,
Велику кашу заварила.
О, Боже, ти зумій простити!
Мої помилки треба зрозуміти.
Мої думки стоять на перехресті,
Не можуть цей тягар душі донести.
ID:
430618
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.06.2013 15:01:29
© дата внесення змiн: 10.06.2013 15:01:29
автор: Марина Яковишена
Вкажіть причину вашої скарги
|
