Світить сонце помаранчем,
Степ широкий бачиться,
Всюди колір жовтий грає,
Епоха починається.
Чую галас, іржання коней,
Гей, корогва майорить!
Славні наші запорожці
Йдуть, щоб ворогів розбить.
А, поляки, – небезпечно!
Це заклятий ворог наш,
Поневолили, гнітили,
Покатоличили, був час…
То був їхній час, їх доля,
Радість їхня, щастя, сміх,
Що свободу інших вбили.
Що ж, відповісте за гріх!
А в степу вже неспокійно,
Скоро все побачу військо,
Коні, шаблі і гармати,
Ось вже підступили близько...
Та ніхто не починає,
Ляхи табір укріпляють,
Козаки готують зброю,
Гетьман завжди плани має!
Що ж до вечора сидіти?
Й запорожці наступають,
Сяють шаблі в блиску сонця,
Гучні постріли лунають.
Галас, сльози, сміх і стогін,
Страшна вистава, та вражає.
І хоч в ляхів чудовий табір,
Козаки перемагають.
Оком навіть не змигнеш,
Як поляки вже тікають.
Тепер, крім шабель та гармат,
Ще й п’яти їх на сонці сяють.
Хоч і жертв було чимало,
Та дорожче все ж свобода,
Її смак вже близько-близько…
Ось це – справжня насолода!
Порадіти, звісно, добре,
Але треба й міру знати!
Козаки скріпили вози,
Табір вже готов рушати!
***
Вечір, місяць, зорі, люди
Козаки, жінки їх, діти
Ой, сьогодні ж вечорниці -
Є причина порадіти!
Юні хлопці і дівчата
Сюди прийшли щоб поспівати,
Танцювати, розмовляти,
Настрій ввечорі підняти.
І поїсти, так, звичайно!
Кілька вареників - не зайве.
Що ж зібрались всі…
"Почнемо з пісні!"
А з якої? Думки різні.
Вирішили все ж про жито,
Почали дівчата, тихо
Голоси у них- дзвіночки
На головах з квіток віночки ...
Поспівали вже й поїли,
Розходитись по хатах час.
Завтра день буде не легший!
«Знову битва кличе нас!»
Дня наступного - те саме:
Битва, відпочинок, радість, сльози.
І нажаль, вже відійшло від нас козацтво.
Ледве чутно, ледь помітно вози...
ID:
439470
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 25.07.2013 15:38:40
© дата внесення змiн: 25.07.2013 15:42:56
автор: Eugenia
Вкажіть причину вашої скарги
|
