. РАНОК І ВЕЧІР
Над обрієм сонце. Ранок.
Річка. Легенький серпанок.
Діамантами сяють роси,
Верби у воду занурили коси.
Птаство до неба підносить пісні,
Линуть довкола трелі рясні.
Надвечір півнеба в заграві –
Півнеба грозою вагітне.
І ось блискавиці яскраві
Хмари зшивають світлом.
Тополі – стрункі монументи,
Гілля догори підвів,
Виконують роль диригента
Симфонії хмар і вітрів.
30 липня 2002
На фото робота автора (комп. обробка фото)
*Виокремлено зі збірки "Легенди..." для зручності читачів
І ось блискавиці яскраві
Хмари зшивають світлом...
вірш Ваш, пане Вікторе, спокійний і якось врівноважено-сильний (і красивий...) - думаю, якесь подібне враження справляє мудрість - як така (не має значення, про що йдеться, має значення - ЯК...) - намагаюся передати враження від вірша більш детально, чим просто написати - прекрасний вірш...))) є в ньому і сила, і упевненість, і рівновага і почуття... навіть якась "осанистість", поважність... отак якось - гарно, одне слово...
GreViZ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну от, Валю, розібрали Ви на кісточки чи вірш, чи враження від нього , оцінка психолога? А втім, дуже г`рунтовний коментар. Вірш давній, я вже і сам його так тонко не сприймаю, як ось це можете Ви