Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Чернуха: Зрозуміти, пробачити - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Роман Селіверстов, 29.07.2013 - 23:54
Пробачити дійсно замало. Треба ще й забути. А це ой як непросто. Чудовий вірш, Любо!
Любов Чернуха відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таке мабуть і не забувається
Любов Чернуха відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а жити з ним ще страшніше...
Валя Савелюк, 29.07.2013 - 20:35
вірш -да... о, да... тобто, класний вірш... тобто, мені вірш сподобався ( ми ж висловлюємо власні враження у коментарях... тому я пишу, що мені вірш сподобався - і це правда...)Зрозуміти, пробачити - це дуже глибоке і складне питання... "зрозуміти - означає пробачити"... ну, почнемо з того, що, щоб пробачити - необхідно зрозуміти... інакше просто не вийде... але, ЛГ Ваш цілком слушно зауважує, що "...просто пробачити, цього чомусь замало..." - так... замало... в чому ж тут заковика? ЛИБОНЬ У ТОМУ, ЩО остаточно пробачити - для цього необхідно, щоб і "друга сторона", яка нанесла образу (та просто - зрадила!) - ЗРОЗУМІЛА зло-чинність свою - зрозуиіла настільки,і визнала, щоб заборонила собі вподальшому подібне назавжди - сама собі і добровільно заборонила - тільки тоді можливе остаточне пробачення (хоча уже не йдеться про взаємини попередні, але йдеться про те, що винуватець УСВІДОМИВ усередині себе вину свою і... щиро розкаявся... ніколи більше подібного не вчинить - кого б те й стосувалося... а ще кажуть так: чоловік - вибачає і забуває, жінка - тільки вибачає... Любов Чернуха відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ого! скільки емоцій! дякую, що не залишились байдужою
|
|
|