Білим фарбований, летів Аполлон
під ноги жриць із острова Пасхи.
Останній акорд виривався із пащі Химери.
Венера, така молода, цноту ховала в фіалках.
Боже, обрав ти собі сто тисяч подоб
і збувся в мільйонах тривіальних фантазій.
Як вершник без коня, блукав від стайні до стайні,
поки в очах блудниці не зустрів своє відображення.
Правда виростає з багна, сміття і куколю,
на руках несучи страждання.
Медаль, що втрачає зворотну сторону,
перетворюється на тавро для знущання.
Юний Будда, кормлячи риб у ставку,
обирав свою долю.
Чи знав би ти ціну любові, якби
не мазохісти вчинили за тебе твій жереб?